Риноскопія собак: показання, проведення та особливості процедури для різних порід

Риноскопія  собак — це метод ендоскопічного дослідження носової порожнини та суміжних структур. Риноскопія є важливим діагностичним інструментом у ветеринарній медицині, який дозволяє за допомогою риноскопа детально оглянути носові проходи. Також під час процедури можна оцінити стан слизової оболонки, виявити запальні процеси, новоутворення або сторонні предмети, що можуть бути причиною хронічних респіраторних симптомів у тварин. 

У цій статті розглянемо основні показання до риноскопії у собак, етапи проведення процедури та породи, яким часто призначають це дослідження.

Показання до риноскопії у собак

Риноскопію проводять у випадках, коли звичайні методи діагностики (рентген тощо) не дають чіткої картини про стан носової порожнини чи коли потрібно провести більш детальне дослідження слизової оболонки носа. Основні показання включають:

• Чхання. Постійне або часте чхання, яке не зникає після лікування, може вказувати на сторонній предмет у носовій порожнині чи на хронічний запальний процес.

• Ускладнене дихання. Якщо собака дихає з відкритим ротом чи в неї спостерігається утруднене дихання через ніс, це може свідчити про механічну перешкоду в носових проходах.

• Підозра на сторонні предмети. Собаки часто вдихають дрібні предмети (трава, шматки їжі, іграшки), які можуть застрягти в носовій порожнині, викликаючи запалення, чхання чи виділення. Риноскопія дозволяє виявити та видалити ці предмети.

• Посттравматичні стани. Після травм носа (наприклад, ударів або пошкоджень) риноскопія може бути корисною для оцінки внутрішнього стану носової порожнини.

• Хронічні виділення з носа. Постійні або часті слизові, гнійні чи кров'янисті виділення можуть бути ознакою серйозних захворювань, таких як інфекції, поліпи або пухлини носової порожнини.

• Кровотечі з носа (епістаксис). Носові кровотечі, особливо якщо вони часті або сильні, потребують детального обстеження для виявлення їх причини. Це можуть бути пухлини, поліпи, інфекції чи травми.

• Підозра на новоутворення. Риноскопія допомагає виявляти пухлини або поліпи на ранніх стадіях, що може значно полегшити лікування та покращити прогноз.

Як проводиться риноскопія у собак: етапи процедури

Процедура риноскопії у собак проводиться під загальним наркозом, оскільки навіть незначне втручання у носову порожнину може викликати біль і дискомфорт у тварини. Крім того, це дозволяє забезпечити нерухоме положення пацієнта під час обстеження, що є важливим для точності процедури. Нижче розглянемо основні етапи риноскопії.

1. Підготовка до прийому. 

За 2-3 години  до процедури собаці зазвичай не дають їжу, щоб уникнути блювоти під час введення наркозу. На консультації важливо повідомити лікаря ветеринарної клініки про всі попередні захворювання та ліки, які приймає ваш вихованець. Це допоможе уникнути ускладнень під час проведення наркозу.

2. Введення наркозу.

Для забезпечення повної нерухомості тіла собаки під час процедури фахівець вводить тварину в загальний наркоз. Це гарантує, що під час дослідження не буде виникати стресових ситуацій, а лікар матиме змогу детально оглянути носову порожнину.

3. Введення риноскопа.

Після того як собака вводиться в наркоз, ветеринар вводить риноскоп через носовий хід. Риноскоп — це тонка трубка з камерою на кінці, що дозволяє отримувати зображення в реальному часі.

4. Огляд і діагностика.

Під час огляду ветеринар оцінює стан слизової оболонки носа, шукає ознаки запалення, новоутворення, сторонні предмети чи поліпи. За необхідності лікар може взяти зразки матеріалу для подальшого лабораторного аналізу.

5. Лікувальні маніпуляції.

Якщо під час процедури виявляються сторонні предмети або поліпи, ветеринар може видалити їх за допомогою спеціальних інструментів, введених через риноскоп.

Яким породам собак часто проводять риноскопію?

Деякі породи собак мають схильність до респіраторних проблем через особливості своєї анатомії або генетичні фактори. Це брахіоцефальні породи (мопси, бульдоги, боксери). Через специфічну будову черепа ці собаки часто стикаються з проблемами носової перегородки та вузькими носовими ходами, що може призводити до утрудненого дихання, хропіння і частих інфекцій. 

У німецьких вівчарок можуть спостерігатися хронічні інфекції носа або проблеми з дихальними шляхами. Сеттер, лабрадор, золотистий ретривер — ці породи схильні до розвитку носових поліпів і пухлин.

 Тварини, які належать до порід зі схильністю до респіраторних захворювань, потребують регулярного контролю за станом носових ходів.